Лютий, 2026
Дорогі брати та сестри, МИР вам!
Вже чотири роки поспіль ранок у нас починається не зі співу птахів, а з виття сирен. У більшості міст України люди страждають від війни.
Пишу цей звіт із Києва, пробудившись о четвертій ранку від вибухів, що звучать десь зовсім поруч. І розумію, що життя моє та моєї країни, то велика милість, яку продовжує наш Господь, у відповідь на усі ваші молитви.
Але є місця, де темрява — не лише за вікном, а й у серцях. І саме туди, дорогі друзі, приходить ваша допомога. Не як суха фінансова підтримка, а як подих життя.
Лише за цей місяць понад тисячу осіб із незрячого народу були особисто запрошені на євангелізаційні служіння. Від Місії вони отримали життєво необхідні продуктові набори. І це стало живим свідчення Божої любові й турботи до цих людей.
Особливу увагу ми приділяємо незрячим та людям із порушенням зору, які проживають у прифронтових зонах.
СУМИ — МІСТО ПІД НЕБОМ ТРИВОГ
Про життя і служіння в непростих умовах прикордонного міста Суми розповідає наш служитель — брат Сергій Кулик: «Сьогодні ситуація у місті залишається складною. Люди живуть у жахливих умовах. У багатьох домівках електрики немає по 16 годин на добу. Температура в оселях опускається до 14 градусів і нижче, в цей час на вулиці -25. Повітряні тривоги звучать майже постійно, адже над містом часто пролітають ворожі ракети та безпілотники. Нещодавно уламками були пошкоджені наш молитовний будинок і церковний автобус. Саме ним ми привозити незрячих людей на зібрання.
Але попри усі труднощі, богослужіння із незрячими Сум відбуваються щочетверга. На наші зустрічі навіть в мороз, сніг та слизоту приходить у середньому до 50 людей із інвалідністю по зору. Під час зустрічей ми молимось, співаємо пісень, читаємо і обговорюємо уривки Святого Письма. Пригощаємо незрячих людей бутербродами, солодощами та гарячими напоями. Так у холодному місті ми створюємо острів тепла. Свідкуємо про Божу любов та Його милість».
ЗАПОРІЖЖЯ — ЖИТТЯ МІЖ ВИБУХАМИ
Наш служитель, брат Михайло Супотницький із Запоріжжя, описує реальність, у якій живе його прифронтове місто. Повітряні тривоги лунають безперервно і це для нас заклик до молитви. Ми просимо, щоб Господь відвів летючу смерть у поля, у річку — аби тільки не на місто і не на людей. Телефони і повербанки завжди заряджені. Свічки — як маленькі вогники надії, напоготові. Коли немає електрики — не працюють котли опалення. Люди завжди у теплому одязі, найбіднішим із них ми допомагаємо із додатковими ковдрами та светрами.
Люди усі дуже стомлені. Ми втішаємо незрячих та навчаємо покладатися на Бога. Нагадуємо їм і собі, що Господь поруч, що Він любить і турбується, а також, якщо Він не допустить — будемо живі.
Так і живемо — від тривоги до тривоги у безперестанних молитвах».
Цього місяця наш служитель, Сергій Ачкасов провів зустрічі із незрячими у містах Мукачево, Нововолинськ, Володимир, Ковель, Луцьк та Могилів-Подільський.
«Кожна поїздка була не просто візитом, а кроком розширення служіння незрячим через Біблійну школу,– розповідає брат Сергій.— Ми прагнемо поступово охопити усі міста України, де живуть незрячі люди, щоб ніхто із них не залишився поза увагою, щоб кожен незрячий отримав можливість почути Євангеліє, Слово надії та знайти духовну підтримку.
Ми продовжуємо підтримувати учнів Біблійної школи продуктовими наборами, щоб практично піклуватися про них й засвідчувати любов не лише словом, але й ділом.
Також паралельно я та інші співробітники і волонтери Місії проповідуємо в онлайн-групах. Ми постійно відповідаємо на запити, вирішуємо поточні питання, щоб служіння рухалося вперед».
А ще, сім’я місіонерів – Володимир та Руслана Веретеннікови цього місяця відвідали наших незрячих у містах Житомирщини, Сумщини, Полтавщини, Черкащини, Київщини та Тернопільщини. Дякуємо Богові за ті можливості, які Він дає нам, — за змогу підбадьорювати людей та допомагати їм як духовно, так і матеріально.
🙏 Нещодавно були у незрячих Кременчуга та Миргорода. Сподіваємося започаткувати там регулярні біблійні групи.
🙏 Просимо також молитися за помісні церкви, які відкриють свої серця та двері, щоб послужити цим людям».
Ми щиро вдячні Богові за Вашу участь, вірність, відкритість та щедрість серця. Дякуємо, що ви з нами!
Директор РО «ВХМТ «Служіння незрячим»
Ігор Мельничук