Травень, 2026
Дорогий друже, вітаємо! Коли ми говоримо про активний розвиток «Служіння незрячим» в Україні, ми хочемо, щоб ви бачили не просто статистику: існує 92 біблійні групи, які відвідують понад 2000 незрячих учнів. Ми прагнемо, щоб ви відчули цей процес і людей за ним. «Служіння незрячим» множиться, бо за ним стоїть Господь Бог і небайдужі люди, як ви, що моляться і підтримують фінансово.
Також важливим фактором у зростанні груп є те, що їх керівники мають глибоку віру у Христа, яка виливається у жертовне служіння ближнім. Сьогодні зовсім коротко розповідаємо про те, як Господь піднімає та обирає для своєї слави людей.
Валерій Штельмах у 2012 році був на межі відчаю. Колись активний чоловік, начальник пожежної станції, після втрати зору вважав, що життя закінчилося. Дружина врятувала його та привезла до нас на навчання. Реабілітація в Центрі місії та зустріч із Христом змінили все.
Сьогодні Валерій — натхненний служитель: очолює групи незрячих у містах Кам’янка та Сміла, допомагає людям продуктами, підтримкою та несе Євангеліє. Навіть важкий діабет і ампутація пальців ніг не зупиняють його. Нещодавно, попри рани на ногах, на Великдень він відвідав особливо немічних і бідних людей свого регіону, передавши їм паски, памперси та гуманітарну допомогу.
Олег Хабренко, маючи дуже слабкий зір, не обмежив себе у можливостях, а навпаки — розширив межі служіння для багатьох. Він закінчив біблійний коледж і півтора року працював над унікальним підручником із 52 тем для проповідників Біблійної школи Місії, а також адаптував матеріали для людей із порушенням зору. Його праця щоденно служить сотням людей.
Олег та його вірна помічниця Ольга приєдналися до служіння незрячим Хмельниччини лише 2,5 роки тому. За цей час через них були створені групи у Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Шепетівці, Летичеві та Городку.
🙏 Подружжя не зупиняється на досягнутому і просить нас молитися про початок служіння в Старокостянтинові та Ізяславі.
Тішимося також великому зростанню кількісно і духовно груп в Полтаві, Харкові, Одесі, Ужгороді, Чернігові та ін.
Наш Центр адаптації з 20 квітня по 4 травня прийняв новий заїзд незрячих учнів.
Насті 33, вона живе в прифронтовому Нікополі (Запорізької обл). Від постійного стресу війни дівчина майже втратила зір. Знайшла сміливість та приїхала до нас на навчання. Тут вона опановувала орієнтування з тростиною, комп’ютер, смартфон, домоведення. Вчилася скандинавській ходьбі. Настя сердечно дякувала, що змогла також і відпочити серед тиші Карпат, познайомилася з новими людьми та дізналася про Бога. Вона приїхала до нас з умінням в’язати гарні речі гачком, дівчина зізнається, що це заспокоює її.
Володимиру із Рівного 40 років. Колись залежний від наркотиків, він втратив зір і ледь не втратив ноги, але через початок війни заплановану операцію по ампутації відклали. Саме тоді Володя звернувся до Бога, щоб Той дав віру та зберіг його ноги. Сталося диво: трофічні виразки почали заживати, а Володимир з 2022 року проходячи реабілітацію, вчився служити іншим залежним. Тепер він на шляху до хрещення. У нас навчився ходити з тростиною, опанував шрифт Брайля. Ми просимо молитися за його повне зцілення. 🙏
Петру (ім’я змінено) тільки 31. Втратив зір на війні, коли витягував побратимів з поля бою, на нього налетів дрон. Про себе розповідає неохоче. Одне око не врятували, на іншому у хлопця залишилося лише світловідчуття. Отримав від нас озвучену Біблію. Йому дуже важко, адже війна не відпускає.
Втрата зору – це непоправна трагедія, але завдяки вашій підтримці роботи Центру Місії, ці молоді люди, мають шанс здобути знання, як продовжити життя , а головне — через віру у Христа отримати внутрішнє світло, яке стає їх щоденним дороговказом.
Дякуємо вам за вашу довіру 💞, молитви 🙏 та фінансову підтримку!.